Мій персональний сайт

2

Моя сторінка на WIKI.ITEACH

1

Мій сайт

2

Моя сторінка на WIKI.ITEACH

1

Система користувацького пошуку

Корисні посилання

1

2

3

Що вивчає фізика?

Фізика - наука експериментальна

Фізика — природнича наука. В її основі лежить експериментальне дослідження явищ природи, а її задача — формулювання законів, якими пояснюються ці явища. Фізика зосереджується на вивченні найфундаментальніших та найпростіших явищ і на відповідях на найпростіші запитання: з чого складається матерія, яким чином частинки матерії взаємодіють між собою, за якими правилами й законами здійснюється рух частинок, тощо. В основі фізичних досліджень лежать спостереження. Узагальнення спостережень дозволяє фізикам формулювати гіпотези щодо спільних загальних рис тих явищ, за якими велися спостереження. Гіпотези перевіряються за допомогою продуманого експерименту, в якому явище проявлялося б у якомога чистішому вигляді й не ускладнювалося б іншими явищами. Аналіз даних сукупності експериментів дозволяє сформулювати закономірність. На перших етапах досліджень закономірності мають здебільшого емпіричний, феноменологічний характер, тобто явище описується кількісно за допомогою певних параметрів, характерних для досліджуваних тіл та речовин. Аналізуючи закономірності та параметри, фізики будують фізичні теорії, які дозволяють пояснити досліджувані явища на основі уявлень про будову тіл та речовин і взаємодію між їхніми складовими частинами. Фізичні теорії, в свою чергу, створюють передумови для постановки точніших експериментів, в ході яких здебільшого визначаються рамки їхнього застосування. Найзагальніші фізичні теорії дозволяють формулювання фізичних законів, які вважаються загальними істинами, доки накопичення нових експериментальних результатів не вимагатиме їхнього уточнення.

Урок

Урок фізики

Фізика як наука

Що вивчає фізика
Слово «фізика» походить від грецького слова «фюзіс», що означає природа. Воно вперше з'явилося в творах одного з найбільших мислителів старовини - Арістотеля, який жив у IV ст. до нашої ери.
У російську мову слово «фізика» було введено Михайлом Васильовичем Ломоносовим, коли він видав у Росії перший підручник фізики в перекладі з німецької мови.
Фізика - одна з основних наук про природу.
Якщо уважно придивитися до подій у навколишньому світі, то можна помітити, що в ньому відбуваються різноманітні зміни, або явища.
Зміни, що відбуваються з тілами і речовинами в навколишньому світі, називають явищами.
Так, наприклад, шматочок льоду, внесений в теплу кімнату, почне танути. Вода в чайнику, поставленому на вогонь, закипить. Якщо по дроту пропустити електричний струм, то вона нагріється і може навіть розжариться до червоного (як в електричній лампочці).
Танення льоду, кипіння води, падіння каміння, нагрівання дроту струмом, вітер, грім - все це різні явища.
У фізиці вивчають: механічні, електричні, магнітні, теплові, звукові і світлові явища. Всі ці явища називають фізичними.
Будь-які перетворення речовини або про явища його властивостей, що відбуваються без зміни складу речовини, називають фізичними явищами.
Чи може одна така наука, як фізика, вивчити безліч явищ?
Фізика володіє незвичайною особливістю. Вивчаючи найпростіші явища, можна вивести загальні закони.
Наприклад, вивчаючи вільне падіння кульок, які мають різний розмір, з різної висоти, можна встановити закони, які будуть виконуватися при падінні інших тіл.
Завдання фізики полягає в тому, щоб відкривати і вивчати закони, які пов'язують між собою різні фізичні явища, що відбуваються в природі.
Наприклад, з'ясовано, що причиною падіння на Землю різних тіл є їх тяжіння Землею. Зміна дня і ночі пояснюється тим, що Земля обертається навколо своєї осі. Одна з причин виникнення вітру - нерівномірне нагрівання повітря і т. д.
Вивченням природи займаються й інші науки: біологія, хімія, географія, астрономія. Всі ці науки застосовують закони фізики. Наприклад, в географії вони необхідні для пояснення клімату річок, освіти вітрів та інших явищ. В астрономії закони фізики використовують при вивченні будови і розвитку небесних тіл.

Розвиток фізики як науки

Новий етап у розвитку науки починається з середини І тисячоліття до нашої ери, коли на історичну арену виходить Стародавня Греція. Родоначальником першої грецької філософської школи був Фалес із Мілета (бл. 625—547 до н.е.), якого називали одним із семи мудреців стародавніх часів. Від нього беруть початок наші знання з електрики й магнетизму. Він описав властивості натертого бурштину (янтарю) притягати легкі тіла, а магніту — залізо. Його наступником був Анаксімандр (610—546 до н.е.), який висловив думку про єдність матеріального світу. Геракліт з Ефеса (594—475 до н.е.) стверджував, що все існує і у той же час не існує, бо все тече. Піфагорійці «надали геометрії характеру справжньої науки». Ксено-фан (580—488 до н.е.), Парменід (V ст. до н.е.), Зенон (V ст. до н.е.) стверджували єдність світу, але разом з тим проголосили тезу про незмінність і нерухомість усього існуючого. Проти рухомості особливо відомі висловлювання Зенона. Демокріт (460—370 до н.е.) перший з наївно матеріалістичних позицій пояснив, що всі тіла складаються з найдрібніших матеріальних частинок — атомів, що немає нічого, крім атомів і пустоти. Основна теза Демокріта — вічність і незнищуваність матерії. Епікур (341—270 до н.е.) стверджував, що всі тіла складаються з неподільних, щільних частинок, які розрізняються формою, вагою, величиною. Він також визнавав існування атомів і пустоти, стверджував вічність матерії. Епікур узагальнив усі наукові досягнення свого часу і виклав їх у таких творах, як «Фізика», «Метафізика», «Метеорологія» тощо. Значний внесок у розвиток механікизробив Арістотель. Він не тільки дав означення механіки як науки, а й детально вивчав розбіжності тиску й удару, зробив важливий внесок у розв'язок задачі про важіль, увів поняття про два роди рухів — природні й вимушені, дав класифікацію руху тіл. Архімед (бл. 287—212 до н.е.) у дослідженнях значну увагу приділяв статиці.